Та в цьому частинний шлях, бо ж розв’язка лежить у всеохоплюючім збагненні дійсности. Та чи це зробить звичайний комп’ютер? Неможливо, бо ж воно не зрозуміє емоційні та естетичні фактори. Та коли Горениця представляє цю проблему Чорному Папірусові, воно відповідає: «Несеш у своїй свідомості нашарування псевдоінформації» (стор. 36). Та ця ідея лежить на шляху усіх шукачів правди. Універсальний Робот знаходить в собі зерно людських почуттів. Власні сновидіння Григорія Бови відкривають перед ним розв’язну проблем.

«Ми тюремники власного духу. І ключ – у нашому серці. Ми склали свої крила, свої неосяжні можливості в скриньку древніх догм і користувалися технічними протезами, замість того щоб безстрашно ринутися в рідну космічну стихію!» (стор. 235).

Розв’язка проблеми в особистості людини. Зерно всіх розв’язок у людині. Та це нагадує слова Сковороди «Шукай правду сам в собі». Але це не означає, що людське наставлення мало б бути егоїстичне, навпаки, настанова до світу має бути позитивна і любовна. Найтяжча проблема була УР-ові віднайти, що це любов, він не збагнув, що це духова спадщина віків, та що й навіть в ньому лежить зерно любови. Героїчна постать Гледіс могла отримати нове життя Свободи із Горіором, але перше вона бажала спробувати перемовити Арімана із шляху деспотії та інволюції. Любов Меркурія до Громовиці, його спонукувало до пошуку Космократорів, та в кінці він рішав з нею перейти в новий світ. Експеримент Горениці довершився тільки тому, що Григорій Бова був готовий піддатися долі, щоби спробувати віднайти Галю. Та в кінці любов Зоряного корсара до Космократорів означала, що в рішальному моменті він появився їм до помочі. А найкраще роз’яснення ідеї любови зробили малі квіти на Планеті Квітів.

Суть нашого життя – невичерпні поєднання любови.

«Наші предки передали нам просте й величне знання: пам’ять минулого свідчить, що мислячі істоти попередньої еволюції, які вели нескінченні війни і ненавиділи одне одного, завжди доходили до повного взаємознищення. Це говорить про те, що антиенергія ненависті є лише випадком, флуктуацією буття, яка неминуче згасає. А енергія любови, гармонії, спів’єдности не має закінчености – її можливості відкривають шлях у невичерпність буття» (стор. 97).

Або твердження Корсара: «Мій світ, мої прагнення – абстракція, якщо вони не освячені любов’ю!»•(стор. 218). Та любов мусить бути щира та правдива! «Лише щирий дарунок любови – без бажання відплати, без чекання подяки – відкриє суджену квітку Неможливого».•(стор. 248). Та шлях любови тільки веде в одну сторону: в Неможливе, в Безсмертя, в Безмірність Всесвіту. Та Бердник нас веде до висновку, що безмірність, Свободу тільки можна одержати із покиненням загальної форми. Для Бердника особовість, реальність індивіда – це незбагненне та невмируще явище, яке є вставлене в смертну, зайву форму тіла. Та найвище й найкраще визволення індивіда тільки здійсниться із знищенням (не смертним) тіла через квантум крок еволюції – це, що в творі Бердник називає перехід у неосферу, а в «2001 – Космічна Одисея» Дитина Зірок. Та брак зрозуміння цієї правди веде до деспотії та інволюції.

«В чому корінь нашої кризи? В обмеженості індивіда. Він іскра безмежжя, але не безмежжя. Він хвиля в океані, але не океан. Отже, практично він ніщо перед безоднею Несказанного» (стор. 173).

Але щоби дійти до позитивного рішення вибору між інволюцією та Свободою, треба мати відвагу героя. Людина мусить відкинути страх, «що людині потрібен не добробут, а вічна небезпека і прірва, перед якою дух міг би вирощувати крила для польоту!» (стор. 199). Та тільки через боротьбу за правду, змагання за добро та братерство відважних може людина себе відновити та звільнити. Та й це було завдання Космократорів на Землі.

«Аріман створив рабський світ для визиску. Ми ввійдемо туди і принесемо ідею повстання. Чуєте? Хай ми станемо каталізаторами неспокою, революції, пошуку, сумніву і прагнення. Аріманове створіння повстане супроти Творця. Система Ара не захотіла йти за нами в Світ Синтезу. Ми поведемо туди Новий Світ!» (стор. 262).

Та це дуже пригадує слова Христа, що Він не приніс в світ мир, але меч, який буде ставити батька проти сина та брата проти брата. Але люди можуть перейти в Новий Світ, та коли це зробили Горіор і Гледіс, Ареас мовив:

«Сьогодні народжується птах Свободи. Сум чи радість? Біль чи щастя? Сумує серце людини, бо розриває пуповину, яка зв’язувала його з теплим і затишним лоном матері. Радіє птах Свободи, бо виривається в обшир нового неба. Братове! Щоб зустрітися – треба розлучитися. Попереду – велике свято об’єднання в безмірності розуму, духу й чуття. Хай наші улюблені діти прокладуть вогняну дорогу до нового вирію. Людині суджено дати Розум і Серце Безмежності. Слухай же мене, Дитино Вічности! Розірви ланцюг міри, повстань на себе! Настав твій час – народись!» (стор. 256).

Це перетворення, це самотворення є ціль і завдання кожної людини.

Антитеза героя, Гомо Сатаніс, це Аріман і Кореос. Це люди деспотичні й егоїстичні. Вони управляють системами мертвих, пасивних душ, для кого потрібне матеріальне забезпечення, а не подвиг. Сам Кареос сказав, що він «прихильник врівноваження, доцільних рішень», а Горіор-Корсар – це «парадоксальний мислитель, аж до авантюрности» (стор. 197). Кареос – це Сталін, а Горіор – це Дон Кіхот. Та система Кареоса є паразитна, та він це сам твердить: «Щоб жити, треба когось асимілювати, знищити. Суть буття – у протиставленні когось комусь» (стор. 220). Система Арімана, ідеї Кареоса – це найвищий вияв егоїстичности. Люди та ціла система живуть тільки для власних потреб, для власного самозбереження; система високого рівня матеріальної еволюції зійшла на найнижчий щабель розвитку та на напрям інволюції.

Твір «Зоряний корсар» також представляє ідею еволюції, яка є дуже подібна до думок о. Т. Шардена. Завдання людини є винайти свою внутрішню реальність, свою внутрішню правду, та тим способом здобути оптимальну індивідуалізацію. Усе людство мусить це здобути. Але індивідуалізація не є стан егоїстичний, але стан зрозуміння власної свідомости, власного існування. Відтак людина може ставитися до других із любов’ю, бо ж якщо людина сама себе знає, тоді він/вона не буде боятися чи ненавидіти других. Водночас людина мусить змагатися до найвищого подвигу, до найвищої цілі, до безсмертя свободи. Та цей перехід в безсмертя свободи, в неосферу означає найвищу індивідуалізацію людства та водночас найвищий синтез людства. Майбутність та збереження людини як творчої істоти для Бердника лежить тільки в індивідуалізації та синтезі людства. Ці концепції є споріднені із еволюційною філософією Шардена, тільки що Шарден завершує свою концепцію в синтезі в Космічнім Христі. Бердник роз’яснив синтез у цей спосіб:

«Змикаються потоки часу. Було, є й буде – стало єдиним ТЕПЕР. Люди Землі й мислячі істоти неосфери об’єднуються безсмертним вогнем Подвигу.

...шлях у космічне безмежжя відкрито, і його не закриє ніхто – ні релігія, ні насилля, ні лестощі, ні навіть ті, хто відкрив цей шлях, – навіть учені!

...творіть нові заповіді – не заповіді судді, а заповіді любови! Ми повинні зробити це для Світу Свободи, який твориться подвигом вашого віку» (стор. 373).

«Людям твердили: не протився злу!

А я закликаю: спопеліте проклятий світ, де зло звило собі тисячолітнє гніздо і розплодило міріади змій. На новій ниві вирощуйте запашну квітку світоносного життя, куди злу вхід заказано! Віднині шлях ваш туди, де нема ворожнечі й проклять! Залиште темряві – темряву, а ви – Сини Світла – ідіть у країну знання й любови!» (стор. 374).

Та центр цього світу не той самий Космічний Христос Шардена, але споріднене Дитя із Великою Матір"ю Безмежжя.

Та вкінці треба ствердити, що цей аналіз «Зоряного корсара» не вичерпує теми. Самі філософічні аспекти потребують ширшого розгляду. Треба обізнатися з матеріалами, які могли вплинути на думки Бердника. Рівно ж, потрібен аналіз символів: сонце, світло, полум’я, чудодійний келих, чорний папірус, Дитя і Матір, та другі, які Бердник представляє в цьому творі та в своїх других. А що далі, цікавим є вживання слів та букв Бердником, особливо в цьому творі його вживання букви «Г» в назвах своїх героїв (Гледіс, Горикорінь, Горениця, Григір, Галя, Громовиця та Горіор). Дальше твір має особливий політичний аспект. Не можна знехтувати те, що системи інволюційні й деспотичні є подібні до стану в СРСР та філософічний фундамент є подібний до ідеології марксизму-ленінізму. Рівно ж, Бердник ставить велику увагу на ідею предків та потребу не посоромити спадщини предків. В думках Бердника один із найкращих земних прикладів Дитини Свободи – це українське козацтво. Тому бачимо, що «Зоряний корсар» залишає багато та глибокі дороги на аналізи. Але треба звернутися до короткого синтезу пройденого. Цей твір має кілька недотягнень щодо технічної підстави сюжетів, але спосіб представлення і самі ідеї, які є представлені, перебільшують та нехтують будь які недотягнення.

Представлення ідей та думок в романі фантастичному є цікавий та високий осяг для української літератури. Рівно ж, воно підносить український фантастичний роман на світовий щабель. А що далі, висловлення цих ідей є протилежне до норм в радянській літературі та запереченням соціалістичного реалізму. Протилежність лежить у протиставленні норм контролю до прикладу вільної думки Бердника. Ця протилежність та сама суть ідей Бердника означає, що можна Бердника ставити в перші лави молодої української інтелігенції. Знову, із друком «Зоряного корсара» українська література зробила великий крок вперед та жанри українських романів стають щораз різноманітніші. Котляревський дав українській літературі свою «Енеїду», а Бердник дав тепер їй українську «Космічну Одисею».

http://argo-unf.at.ua/load/nf_chasopisi_d...